Неврит слухового нерва

Неврит слухового нерва
При невриті слухового нерва (нейросенсорна приглухуватість) уражаються і рецепторні утворення внутрішнього вуха, та волокна слухового нерва. У людини знижується слух, виникає шум у вухах.
Серед найбільш частих причин виникнення приглухуватості - гострі інфекційні та вірусні захворювання, безконтрольно лікарські препарати, що приймаються, такі, як антибіотики аміноглікозидного ряду, деякі сечогінні засоби, наприклад, фуросемід. Важлива роль виробничого шуму і вібрації, інтоксикації свинцем, марганцем, ртуттю, а також забоїв голови, акустичної та родової травми, переливання резус-несумісної крові.
При раптово виниклої втрати слуху необхідна екстрена госпіталізація хворого. Чим швидше буде розпочато лікування, тим більше надії на успіх. Що стосується хронічного невриту слухового нерва, то, на жаль, його лікування малоефективне. На перше місце в такому разі висувається проблема соціальної реабілітації хворих - своєчасної корекції порушень слуху за допомогою слухових апаратів.
До цього часу поширене помилкове уявлення про те, що тривале користування апаратом може погіршити слух. Це не так. Саме адекватне і своєчасне слухопротезування в комплексі із заняттями з сурдопедагогом допомагають хворому з нейросенсорної приглухуватістю швидше адаптуватися до слухового апарату і жити повноцінним життям у суспільстві.

Ефективність слухопротезування, а відповідно і соціальної реабілітації багато в чому залежить від своєчасності виявлення порушень слуху. Особливо це важливо у дітей перших років життя, коли найбільш інтенсивно йде розвиток мовлення, формуються пізнавальні та емоційні навички.
Якщо з дитиною не розмовляти, він згодом не зможе використовувати навіть потенційні можливості свого залишкового слуху. У тих випадках, коли зниження слуху вдається виявити до дворічного віку (у період формування язика) і підібрати відповідний слуховий апарат, то при наполегливих заняттях мова у дитини, як правило, розвивається і він може вступати в мовне спілкування з оточуючими.
У дітей у віці старше двох років ефективність реабілітації різко знижується. Це в рівній мірі стосується і хворих, у яких слух знизився вже після розвитку мовлення. Своєчасна діагностика та реабілітаційні заходи і в цьому випадку дають оптимальний результат.
Дуже важливо якомога раніше виявити порушення слуху. Спостережливі батьки не залишать без уваги ненормальні реакції дитини на звуки, помітять будь-яке порушення в розвитку його язика. Йязицірність порушень слуху особливо велика у дітей, батьки яких страждають нейросенсорної приглухуватістю, у недоношених, які перенесли менінгіти та енцефаліти, а також у тих, матері яких під час вагітності хворіли на краснуху.
Якщо при звичайному огляді таких дітей виявлено порушення слуху, лікар проводить детальне аудіологічне дослідження та при необхідності дитині підбирають слуховий апарат.
Для визначення ефективності слухопротезування в даний час використовуються найсучасніші методики. Особлива розмова - про хворих з практично повною глухотою. Поки що єдиним способом реабілітації тих з них, у кого глухота настала вже після формування язика, є навчання зчитування з губ .
Додати коментар