Діагностика ВІЛ-інфекції у маленької дитини

При обстеженні на ВІЛ важливо враховувати дані епідеміологічного анамнезу: ВІЛ-інфекція або наркоманія у матері, часті парентеральні втручання у маленької дитини і ін Найбільш точними діагностичними критеріями вродженою ВІЛ-інфекції служать хронічний кандидоз, паротит, стійке збільшення лімфатичних вузлів і гепато - і спленомегалія у дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих жінок. Поговоримо на тему діагностика ВІЛ-інфекції у маленької дитини.
Проте діагноз «ВІЛ-інфекція» повинен бути клініко-лабораторним. Основні порушення імунного статусу при ВІЛ-інфекції у дітей обумовлені однонаправленим і неухильно прогресуючим розвитком недостатності Т-клітинної ланки імунної системи. Діагностичне значення мають такі зміни імунного статусу дітей: зниження загального числа CD4+-icieTOK до 400 і менше в 1 мкл крові, виявлення співвідношення CD4/CD8 менше 06 підвищення концентрації імуноглобулінів в крові, особливо IgA та IgG, збільшення кількості циркулюючих імунних комплексів у маленької дитини, зменшення кількості а2-мікроглобуліну, субпопуляцій Thl - і Th2-лімфоцитів. Поганим прогностичною ознакою є прогресивне зменшення популяції CD4+-icieTOK та імунорегуляторного індексу CD4/CD8.

Остаточний діагноз встановлюється на підставі виявлення антитіл до ВІЛ методом ІФА. У 90-95 % постнатально інфікованих вони з'являються протягом 3 місяців після зараження, у 5-9% - через 6 місяців, у 05-10% - у більш пізні терміни. При позитивному результаті дослідження проводиться двічі. У разі повторного підтвердження позитивного результату кров направляють для постановки реакції імунного блот з метою виявлення антитіл до окремих білків вірусу. Виявлення антитіл до одного з глікопротеїдів - gp41 gpl20 gpl60 - підтверджує діагноз захворювання. У разі виявлення антитіл до інших білків результат вважається сумнівним, і такого хворого слід обстежити додатково через 3 і 6 міс. Відсутність антитіл до білків ВІЛ через 3 і 6 міс вказує, що ІФА була хибнопозитивної.

Найбільш інформативними способами специфічної діагностики ВІЛ-інфекції у маленької дитини є метод визначення «вірусного навантаження» (Viral load) - визначення кількості копій РНК ВІЛ в 1 мл плазми крові, а також визначення ВІЛ-антигенемії (gp24) методами ІФА і ПЛР. У дітей у віці до 18 міс проводяться тести на вірусну ДНК або РНК. Алгоритм імунодіагностики ВІЛ-інфекції у новонароджених і дітей грудного віку включає виявлення ВІЛ методом ПЛР або в культурі клітин, повторне обстеження через 2-4 міс і виявлення gp24 методом ІФА в складі циркулюючих імунних комплексів. У дітей старше 1 року виявлення ВІЛ-антитіл здійснюється методом ІФА з подальшим підтвердженням у реакції імуноблотінгу.

Показанням для обстеження на ВІЛ у маленької дитини є зберігається протягом місяця і більше гарячкова реакція, діарея більше 1 міс, втрата маси тіла або її слабка надбавка, кашель більше 1 міс, затяжні та рецидивуючі пневмонії, яка не піддається загальноприйнятій терапії; сепсис; генералізований дерматит; стоматит; езофагіт; підгострий енцефаліт; збільшення лімфатичних вузлів двох і більше груп більше 1 міс; стійка гепатоспленомегалія; затяжні опортуністичні інфекції вірусної, бактеріальної, протозойні, грибкової етіології.

Діагностика лімфоїдної інтерстиціальної пневмонії здійснюється за даними рентгенологічного дослідження (виявлення хронічних інфільтратів), але остаточний діагноз встановлюють за результатами відкритої біопсії легені. При ЛИП гістологічне дослідження біоптату виявляє дифузну лімфоїдну інфільтрацію альвеолярних септ і перибронхіальних зон.

Диференціальна діагностика
При вертикальному інфікуванні ВІЛ диференціальна діагностика проводиться з вродженими інфекціями: токсоплазмозом; ЦМВ-інфекцією; інфекцією, викликаної вірусами простого герпесу; вірусні гепатити; ентеровірусною інфекцією; хламідійною інфекцією та ін. Диференціальна діагностика грунтується на даних епідеманамнезу, наявності ознак фето - і эмбриопатий, опортуністичних інфекцій, результатів серологічного й імунологічного обстеження.

На стадії гострої сероконверсії ВІЛ-інфекцію необхідно диференціювати з аденовірусної інфекцією, грипом, інфекційним мононуклеозом, серозними менінгітами, гострими кишковими інфекціями, сепсисом. У ряді випадків ВІЛ-інфекцію слід диференціювати з краснухою, хронічної ЦМВ-інфекцією, токсоплазмозом, бруцельоз, сифіліс, лейкозом. На III та IV стадіях хвороби розвиваються індикаторні захворювання і пухлини, марковані імунодефіцит. Це вимагає виключення причин їх виникнення, в тому числі вроджених імунодефіцитів. Опорними критеріями диференціальної діагностики ВІЛ інфекції є дані епідеміологічного анамнезу, аналіз особливостей клінічної картини, лабораторне підтвердження діагнозу.
Додати коментар