Посів жовчі на мікрофлору та визначення її чутливості до антимікробних препаратів

Що таке посів жовчі на мікрофлору та визначення її чутливості до антимікробних препаратів?

Жовч – біологічна рідина організму, що виробляється печінкою і необхідна для переварювання їжі. Вона спочатку накопичується в невеликому природному «резервуарі» (жовчному міхурі), а звідти надходить у кишечник. В нормі жовч є стерильною рідиною (не містить у своєму складі бактерій). Проникнення в неї бактерій зазвичай відбувається з кишечника. Це стає причиною розвитку запалення в стінці жовчного міхура. Щоб визначити причину запалення і підібрати раціональну антибактеріальну терапію, призначають посів жовчі на мікрофлору з визначенням її чутливості до антибактеріальних препаратів.

В яких випадках призначають посів жовчі на стерильність?

Аналіз призначає лікар-терапевт, гастроентеролог, гепатолог або хірург. Зазвичай дослідження проводять при жовчнокам'яній хворобі, холециститах, холангітах, абсцесах печінки і піддіафрагмального простору. Скарги при цьому такі: біль і тяжкість у правому підребер'ї, особливо після вживання жирної, смаженої або гострої їжі, відчуття гіркоти у роті, нерідко пожовтіння шкірних покривів і білків очей.

Дослідження може бути призначене лікарем до проведення антибактеріальної терапії та/або через деякий час після її закінчення. У першому випадку лікар з'ясовує, який антибіотик буде найбільш ефективним при лікуванні запального процесу, а в другому – контролює успішність проведеної терапії.

Як правильно підготуватися до дослідження, зібрати матеріал?

Матеріалом для дослідження є жовч. Її збирають при дуоденальному зондуванні або прямо на операційному столі в ході хірургічного втручання на жовчному міхурі.

На дуоденальне зондування слід прийти строго натщесерце після нічного голодування. В дванадцятипалу кишку через рот, стравохід і шлунок вводять спеціальний катетер для аспірації (відсмоктування) жовчі. Щоб жовч почала надходити з міхура в кишечник, застосовують спеціальну «затравку» (введення жовчогінних препаратів через рот або внутрішньовенно). Після цього жовч збирають у три стерильні пробірки. Їх видають на руки в лабораторії або купують в аптеці. Пробірки з жовчю доставляють в мікробіологічну лабораторію протягом 1-2 годин.

В ході операції хірург збирає жовч в спеціальний контейнер, який потім відправляють у лабораторію.

Переваги і недоліки методу

Жовч, отримана при дуоденальному зондуванні, може бути забруднена мікроорганізмами з порожнини рота, що потрапили в пробірку разом зі слиною, або з просвіту дванадцятипалої кишки. Це необхідно враховувати як лікарю-лаборанту, так і лікаря, який призначив дослідження. Не слід самостійно приймати антибіотики до забору матеріалу, так як вони можуть вплинути на результати дослідження.

Вважається, що жовч, отримана в ході оперативного втручання, не може бути забруднена мікробами з інших органів.

Які нормальні значення, і як трактувати отримані результати?

У нормі жовч стерильна. Посів найчастіше виявляє так звані ентеробактерії: кишкову паличку, клебсиеллу, сальмонелу, протея, энтеробактера. Ці мікроби проникають з просвіту кишки в жовч при наявності закидання кишкового вмісту в жовчний міхур – рефлюксу. Виявлення їх у високих концентраціях вважається несприятливим фактором. Стафілококи і псевдомонади різних видів , фекальний стрептокок також можуть бути виявлені в жовчі.

Якщо в ході посівів були виділені чисті мікробні колонії, то проводять дослідження на чутливість їх до набору антибактеріальних препаратів. Це дослідження набуває особливої важливості в даний час, так як багато мікроорганізми встигли виробити стійкість до певних лікарських засобів. Аналіз на чутливість до антибіотиків дозволяє підібрати ефективну терапію.
Додати коментар