Визначення вмісту церулоплазміну в крові

Що таке церулоплазмин, і навіщо потрібно визначати його вміст у крові?

Церулоплазмин – унікальний білок в організмі людини, який містить мідь. Мідь всмоктується з їжею в травному тракті і надходить у печінку, де зв'язується з апоцерулоплазмином, утворюючи церулоплазмин.

Основне завдання даного білка – забезпечення процесів окислення і відновлення заліза. Завдяки цьому залізо переходить в ту форму, в якій воно може вбудовуватися в трансферрин і гемоглобін. Основне клінічне значення аналізу на церулоплазмин полягає в оцінці метаболізму міді, який страждає при деяких вроджених захворюваннях, наприклад, при хворобі Вільсона – Коновалова.

Хто може призначити аналіз крові на церулоплазмин, де його можна здати?

Призначати цей аналіз можуть педіатри, гематологи, ревматологи, терапевти. Здати кров на цей показник можна в біохімічній лабораторії або у профільному відділенні, де пацієнт проходить обстеження або лікування.

В яких ситуація досліджують кров на церулоплазмин?

Дане дослідження є скринінговим при діагностиці хвороби Вільсона – Коновалова та інших генетичних захворювань, які призводять до порушень обміну міді (хвороби Менкеса). У динаміці показник визначають для оцінки якості лікування цих хвороб.

Приводом для направлення на аналіз можуть служити наступні скарги: тремор і зниження тонусу м'язів, підвищена стомлюваність, уповільнення росту, анемія, утруднене ковтання. Специфічним симптомом, що говорить на користь хвороби Вільсона – Коновалова, є кільця Флейшера (обідки коричневого кольору близько райдужок око).

Нормальний рівень церулоплазміну в крові, і як інтерпретують результати

В крові здорової людини вміст цього білка становить 220-610 мг/л. Підвищення його відзначається при запальних захворюваннях (максимум до 4-20 дня хвороби), при хворобі Ходжкіна, ревматоїдному артриті, хворобах печінки (механічної жовтяниці, гепатиті). У вагітних у третьому триместрі вміст церулоплазміну може підвищуватися в два рази, що є фізіологічною нормою. Прийом деяких лікарських засобів (фенітоїну, оральних контрацептивів) може призводити до тимчасового підвищення концентрації церулоплазміну в крові.

Низька концентрація цього білка реєструється при хворобі Вільсона – Коновалова, синдромі «кучерявих волосся» (хвороби Менкеса). Низький вміст міді в їжі, наприклад, при парентеральному харчуванні, призводить до зменшення показника.

Переваги і недоліки, клінічне значення дослідження на церулоплазмин

Головне достоїнство цього аналізу полягає в тому, що його застосовують в якості скринінгового дослідження при діагностиці хвороби Вільсона – Коновалова. У той же час використання його не гарантує 100 %-ної точності діагностики, так як у невеликого відсотка людей з цією хворобою показник залишається нормальним навіть при наявності клінічних симптомів. У зв'язку з цим необхідно проведення додаткового визначення концентрації міді в крові і в сечі.

Актуально призначення цього аналізу для оцінки якості терапії хвороб, що протікають з порушенням обміну міді. У цьому випадку дослідження на початкових стадіях захворювань проводять кожні два тижні з поступовим збільшенням інтервалу до 1-15 місяців. Так як більшість препаратів, які використовуються для лікування цієї патології, досить токсичні, спільно з дослідженням крові на церулоплазмин доцільно призначати загальний аналіз крові і тести для визначення функціонального стану печінки.
Додати коментар