Визначення активності лактатдегідрогенази в крові

З якою метою виконують дослідження лактатдегідрогенази в крові?

Лактатдегідрогеназа являє собою фермент, який здійснює взаємне перетворення піровиноградної і молочної кислот на кінцевому етапі розщеплення глюкози. Лактатдегідрогеназа (ЛДГ) відноситься до внутрішньоклітинних ферментів. Її присутність відзначається у всіх структурах організму. Найбільша кількість ЛДГ міститься в серці, нирках, м'язової тканини, формених елементах крові.

Існує п'ять ізомерів ЛДГ (ізоферменти ЛДГ-1 ЛДГ-2 і т. д.), розподілених в організмі неоднаково. ЛДГ-1 в основній масі знаходиться в міокарді, речовині мозку і нирках, ЛДГ-2 – в нирках, елементах крові. ЛДГ-3 більше проявляє свою активність в легенях, селезінці, підшлунковій залозі, ЛДГ-4 – в легенях, підшлунковій залозі, сперматозоїди, а ізофермент-5 – у печінці і скелетних м'язах.

У плазмі крові рівень ЛДГ незначний і постійний. Він збільшується при пошкодженні органів і тканин і вихід ферментів з цитоплазми клітин. У зв'язку з цим ЛДГ є показником ступеня руйнування клітин і використовується для діагностики різних патологічних процесів у різних органах.

В яких ситуаціях проводять визначення значення ЛДГ?

Будь-яка зміна активності ЛДГ може носити як фізіологічний, так і патологічний характер. У медичній практиці діагностичне значення має лише підвищення активності цього ферменту.

Фізіологічне підвищення рівня ЛДГ у сироватці крові спостерігається після підвищеною фізичного навантаження, у вагітних.

З безлічі досліджень активності ЛДГ найбільше розповсюдження отримали визначення ЛДГ-1 і визначення сумарного значення ЛДГ в сироватці.

Підвищення ЛДГ-1 є одним з критеріїв у діагностиці гострого інфаркту міокарда, особливо протікає зі стертою симптоматикою. Рівень ізоферменту виступає характеристикою поширеність процесу у серцевому м'язі, а також є прогностичним критерієм хвороби, показником інтенсивності відновних процесів. Визначення рівня ЛДГ-1 лікарі використовують в диференціальній діагностиці загрудинний болів.

Підвищена активність загальної ЛДГ спостерігається при патології різних органів і тканин, що супроводжується масивним руйнуванням клітин. Це можуть бути хвороби печінки (гепатити, цироз), легких (інфаркт легені), скелетної мускулатури (ушкодження, опіки). Слід зазначити хвороби крові (гемолітичну анемію, лейкоз), злоякісні новоутворення різної локалізації та інші.

Які лікарі призначають дослідження, і де можна зробити такий аналіз?

Визначення активності ЛДГ призначають терапевти, кардіологи, гастроентерологи, неврологи, гематологи, ревматологи, онкологи та лікарі інших спеціальностей.

Виконати дослідження можна в біохімічних лабораторіях лікувальних установ та діагностичних центрів.

Що є матеріалом для дослідження, і як правильно підготуватися до нього?

Матеріалом для дослідження є венозна кров. Спеціальної підготовки не потрібно. Досліджують кров, взяту натщесерце, в день дослідження. Бажано здавати кров в ранкові години.

Результати дослідження у нормі

Показники ЛДГ-1 в нормі 72-182 Од/л, сумарної ЛДГ – 120-225 Од/л.

Переваги і недоліки методу

Метод визначення активності ЛДГ в крові простий у виконанні і інформативний. Однак низька специфічність говорить про необхідність застосовувати його в комплексі з іншими методами лабораторного дослідження.

Клінічне значення даного дослідження

Рівень активності ЛДГ прямо не визначає конкретну хворобу, але чітко вказує на ушкодження тканин і руйнування клітин і тому допомагає лікарям в діагностиці різної патології.
Додати коментар