Визначення активності альдолази в крові

Для чого досліджують активність альдолази в крові?

Альдолаза – один з безлічі ферментів людського організму. Цей фермент бере активну участь в енергетичному обміні вуглеводів. Альдолаза міститься в клітинах практично всіх тканин організму, але особливо висока її концентрація в м'язах, печінці та головному мозку.

Захворювання, що вражають печінку і м'язи, що призводять до викиду в кров великої кількості активного ферменту, що призводить до підвищення його концентрації в плазмі крові. Тому, визначивши вміст ферменту в плазмі крові, можна побічно оцінити тяжкість і визначити прогноз захворювання або оцінити якість проведеного лікування.

Хто призначає аналіз на альдолазу?

Направлення на визначення даного показника можуть видати терапевт, лікар загальної практики, невролог та інші фахівці. Здати кров можна в дільничних поліклініках, лікарнях, діагностичних центрах, у яких є біохімічна лабораторія.

Як правильно підготуватися до здачі аналізу?

Кров необхідно здавати натщесерце. Якщо пацієнт отримує лікування гормональними препаратами, після консультації лікаря необхідно відмінити їх або провести корекцію дози.

Показання для визначення активності альдолази

Аналіз використовую при діагностиці захворювань м'язів, таких як прогресуюча м'язова дистрофія, дерматоміозит. Лікар може призначити його при виявленні патології печінки (гепатиту, цирозу, метастатичного ураження печінки).

Альдолаза в нормі, інтерпретація результату дослідження

Нормальним рівнем активності альдолази вважаються величини в інтервалі 05–32 Од/л або 002–013 мкмоль/(с*л). Причин збільшення показника кілька. До них відносяться захворювання печінки (цироз, гепатит, рак печінки), ураження поперечносмугастих м'язів, у тому числі і серцевого. Прогресивна міодистрофія Ерба супроводжується підвищенням рівня альдолази в 7-10 разів. При інших захворюваннях, таких як інфаркт міокарда, нервово-м'язова дистрофія, поліомієліт, бульбарний параліч, підйом концентрації не так явно виражений (в 15–25 рази). Тому альдолазу можна вважати біохімічним маркером прогресивної миодистрофии Ерба.

Активність альдолази може підвищуватися і при інших захворюваннях (мікседемі, лейкемії, гострому панкреатиті, пневмонії, гемолітичної анемії, злоякісних новоутвореннях), не пов'язаних з ураженням м'язів.

Переваги і недоліки методу

Використання визначення активності альдолази при захворюваннях печінки недоцільно, так як є більш специфічні біохімічні маркери – АлАТ і АсАТ. Тому в даний час альдолазу визначають тільки при диференціальній діагностиці різних миодистрофий.

У зв'язку зі складністю виконання цього аналізу, а також із-за появи більш достовірних методів діагностики частота призначення цього аналізу останнім часом різко знизилася. У великих лабораторіях його поступово виключають з переліку виконуваних досліджень.

Недоліком методу можна вважати і той факт, що навіть при сильно вираженому гемолізі крові висока ймовірність хибних результатів результату, так як в еритроцитах зміст альдолази в 100 разів вище, ніж у плазмі. Відповідно, руйнування еритроцитів веде до зростання концентрації ферменту в плазмі та до отримання помилкових результатів.
Додати коментар