Дослідження спинномозкової рідини (визначення тиску, макро - і мікроскопічне дослідження)

Що передбачає дослідження спинномозкової рідини?

Дослідження спинномозкової рідини (аналіз ліквору) – це лабораторно-інструментальний метод діагностики в неврології і нейрохірургії. Метод заснований на отриманні спинномозкової рідини, оцінці тиску, під яким вона знаходиться в субарахноїдальному просторі. Надалі рідину досліджують у лабораторії – там проводять її мікроскопічне, біохімічне та бактеріологічне дослідження.

Хто призначає аналіз спинномозкової рідини, де його проводять?

Даний аналіз може призначити лікар-невролог або нейрохірург, рідше – інфекціоніст. Проводять його виключно в стаціонарних умовах (у відповідному відділенні). Люмбальну пункцію (процедуру отримання ліквору) має право виконувати тільки лікар!

Коли потрібно вивчити спинномозкову рідину?

Аналіз ліквору виконують при підозрі на менінгіт, субарахноїдальний кровотеча. Можна призначити його для діагностики характеру черепно-мозкової травми, при пухлини головного мозку.

Люмбальна пункція може мати не тільки діагностичне значення, але й лікувальний (введення ліків в спинномозковий канал). При деяких станах, наприклад, при підвищенні внутрішньочерепного тиску, під час цієї процедури випускають «зайвий» ліквор.

Протипоказання до проведення люмбальної пункції

Це інвазивна процедура, в ході якої лікар виконує прокол м'яких тканин в області попереку. Будь-який запальний процес в цьому місці є протипоказанням до дослідження.

Як проводиться аналіз СМР, і як готуватися до процедури?

Спеціальної підготовки не потрібно. Не рекомендується піддаватися емоційним перевантаженням напередодні.

На першому етапі лікар отримує ліквор. Для цього він виконує пункцію, вводячи спеціальну голку в субарахноїдальний простір в області поперекового відділу хребта. Для пацієнта це виглядає як «укол у спину». Через голку випливає ліквор – на аналіз беруть 3-5 мл В цей же момент лікар оцінює тиск ліквору по швидкості його закінчення (орієнтовний показник) або інструментально (шляхом підключення до голці спеціального манометра). Всі маніпуляції проводять в положенні пацієнта лежачи на боці.

Лікар оцінює макроскопічні показники ліквору – колір, прозорість, наявність сторонніх включень.

Характеристики спинномозкової рідини в нормі і при патології

У нормі ліквор безбарвний і абсолютно прозорий. При мікроскопірованіі в ньому можуть виявлятися поодинокі клітини (формені елементи крові та деякі інші) – не більше 1-2 на 1 микролитре. Реакція ліквору злегка лужна (рН близько 73), вміст білка – до 033 г/л, глюкози – 27–38 ммоль/л.

Захворювання головного та спинного мозку призводять до змін органолептичних і мікроскопічних властивостей ліквору. При черепно-мозковій травмі, геморагічному інсульті субарахноїдальному крововиливі в лікворі виявляється велика кількість еритроцитів, при масивних пошкодженнях ліквор забарвлюється в червоний колір.

Каламутність ліквору і придбання їм жовто-зеленуватого відтінку відзначається при менінгіті. При цьому захворюванні в ньому міститься величезна кількість лейкоцитів.

Білково-клітинна дисоціація (підвищення рівня білку в лікворі при практично нормальній кількості клітин) свідчить на користь якогось патологічного процесу в внутрішньочерепному просторі. Клітинно-білкова дисоціація – підвищення кількості клітин при майже нормальному рівні білка – ознака запального процесу.

Переваги і недоліки методу

З появою КТ і МРТ частота дослідження спинномозкової рідини знизилася. При інсультах, черепно-мозкових травмах цей метод практично не використовується. Однак він зберігає свою актуальність діагностики менінгіту і при контролі якості лікування цієї патології.
Додати коментар