Імунологічне обстеження на аутоімунні ураження ШКТ і целіакію

Найпоширеніші аутоімунні захворювання ШКТ

При збої в імунній системі організму можуть вражатися органи шлунково-кишкового тракту, починаючи з шлунка, підшлункової залози і закінчуючи товстим кишечником. При цьому утворюються антитіла до відповідних тканин. Визначаючи рівень цих антитіл, можна поставити правильний діагноз.

Самим частим захворюванням ШКТ з імунною етіологією є целіакія, що виявляється порушенням всмоктування їжі. Рідше зустрічається аутоімунне ураження шлунка, що виявляється анемією і поліневритами. Найнебезпечніше захворювання – хвороба Крона.

Які імунологічні тести використовують для діагностики целіакії та інших хвороб ШЛУНКОВО-кишкового тракту?

Для діагностики целіакії визначають концентрацію відразу декількох видів антитіл: антитіла до пептидів гліадину, до ретикулину, ендомізію та тканинної трансглютаминазе. Антитіла до цих сполук бувають 2-х типів – IgG і IgM.

Для діагностики ураження шлунка показано визначення антитіл до внутрішнього фактору Кастла і антитіл до обкладочним клітин.

Виявлення запальних захворювань кишечника, в тому числі і хвороби Крона, проводять за допомогою дослідження крові на антитіла до сахаромицетам (ASCA-IgG), до цитоплазмі нейтрофілів (ANCA-IgA). Додатковим тестом на запалення кишечника є визначення кальпротектина фекального в кале.

За допомогою визначення імуноглобулінів підкласу IgG4 проводять діагностику аутоімунного панкреатиту, синдрому Микулича.

Хто призначає дослідження, де здати аналізи?

Призначити імунологічний тест на ураження ШКТ може терапевт, лікар загальної практики або гастроентеролог. Целіакію найчастіше виявляють в дитячому віці, тому обстеження на цю патологію призначають педіатри. Кров на антитіла можна здати в комерційній клініці, діти можуть бути обстежені в дитячій консультації.

Показання для здачі аналізів на аутоімунні захворювання ШКТ

Скарги при целіакії наступні: метеоризм, діарея, затримка набору зростання і ваги у дітей, у дорослих – втрата маси тіла. Запальні захворювання кишечника частіше проявляються болями в животі, розлад стільця, тенезмами (болісними позивами на дефекацію), патологічними виділеннями з прямої кишки (слизу, рідше-крові).

Дослідження антитіл, властивих целіакії, проводять для оцінки ефективності лікування, в першу чергу для відстеження дотримання безглютенової дієти.

Анемія неясного походження, атрофічний гастрит є підставою для визначення рівня антитіл до обкладочним клітин та внутрішнього фактору Кастла.

Нормальні показники, інтерпретація результатів

У нормі всі вищевказані антитіла в крові людини не визначаються або визначаються у слідових кількостях. Підвищення їх рівня говорить на користь аутоімунного ураження органів ШЛУНКОВО-кишкового тракту. Зокрема, збільшення антитіл до пептидів гліадину, до ретикулину, ендомізію свідчить про целіакії або герпетиформном дерматиті. Концентрація цих антитіл може знижуватися при дотриманні безглютенової дієти.

Зростання рівня антитіл до внутрішнього фактору Кастла і до обкладочним клітин відзначається при перніциозної анемії, атрофічному гастриті. Аутоімунне ураження призводить до B12-дефіцитну анемію, миелозу і полиневриту.

Антитіла до сахаромицетам і антитіла до цитоплазмі нейтрофілів підвищуються при запаленні кишечника. При цьому специфічним тестом є визначення саме антитіл до сахаромицетам. Тест позитивний у 80 % пацієнтів з хворобою Крона.

Клінічне значення

Діагностика целіакії дозволяє призначити специфічну дієту і запобігти розвитку ускладнень. Життя пацієнтів на дієті з регулярним імунологічним контролем нічим не відрізняється від життя здорових людей.
Додати коментар